?

Log in

No account? Create an account
Ви можете звернутись до мене з будь-яким питанням, дотичним до гардеробу: labisqwee@gmail.com

Я покладаюся на сезонну систему кольоротипів Сьюзан Кейджил (Suzanne Caygill).

ПрикладиCollapse )

Хтось

Хтось є в мені, і я питаю: – Хто ти?
– Не знаю, – каже. – Може, хто в роду.
Мене водив під руку Арістотель
в якомусь дуже дивному саду.

Згасало сонце у вечірніх лузах.
Десь в Римі правив Тит або Нерон.
А я тоді жила у Сіракузах,
писала вірші золотим пером.

Я скрізь своя, і я ніде не дома.
Душа летить у посвіті епох.
І де цей шлях почався, – невідомо.
І де урветься, знає тільки Бог.

Ліна Костенко

So Now?

the words have come and gone,
I sit ill.
the phone rings, the cats sleep.
Linda vacuums.
I am waiting to live,
waiting to die.
I wish I could ring in some bravery.
it's a lousy fix
but the tree outside doesn't know:
I watch it moving with the wind
in the late afternoon sun.
there's nothing to declare here,
just a waiting.
each faces it alone.
Oh, I was once young,
Oh, I was once unbelievably
young!

Charles Bukowski, from Transit magazine, 1994

List do Matki Boskiej

W pierwszych słowach donoszę nic się nie zmieniło
żółta pliszka się cieszy swoim czarnym dziobem
łosoś wraca do rzeki w której się urodził
mrówki się oblizują jak na nie przystało
sarna leczy się ślazem więc mniej pokasłuje
las tak rzeczywisty że zdaje się zjawą
pszczoła nie zna Szopena ale jest muzyką
śmierć jak zwykle niziutko układa na ziemi
świętym można tu zostać nawet na podwórku
rzucając kurom ziarno staroświecką modą
znów najpiękniejszy w Polsce jest lipiec nad wodą
a piękno jest najbliżej gdy czas się oddala
żadna ryba nie traci nawet jednej łuski
sroka z wąskim ogonem powtarza dowcipy
rzeczy mają własną po umarłych pamięć
więc pamięta mą matkę czajniczek rozbity
dla słowika w czerwcu każda noc za mała
ponieważ wierzy w miłość nie boi się ciała
śpiewa że serce całe a już nieśmiertelne
bocian dalej podnosi tylko lewą nogę

piszę list bo Cię przecież zobaczyć nie mogę
myślę jednak że chyba czasem Ciebie słyszę
bo skąd się nagle bierze ten szept kiedy zasnę

Jan Twardowski

Футболка для Мерилін



Emilio Pucci pink silk blouse with cap sleeves

Ця футболка з гардеробу жінки, чию шафу я знаю краще, ніж свою - Мерилін.

Творіння Pucci - ідеальна ілюстрація всього, що не так із найпопулярнішим вбранням для доброї половини з нас. Для тих, чиї виразно жіночна тілобудова, тендітна спина, ніжні, плавні риси обличчя погано вживаються з прямолінійним спортивним фасоном (для S-типу за теорією, яку я полум'яно підтримую).

Для такої комплекції класична футболка - це слово з десятьма помилками відразу. У першій-ліпшій футболці знайдеться + калейдоскоп недоліківCollapse )

Real gem



Fashion photo by Seeberger Bros., 1950s

Розкопана раніше тема ненав'язливого сяйва і його благодатного впливу на гардероб плавно і так само ненав'язливо стала простягатися на інші сфери, зачіпати сусідні концепції і генерувати нові висновки. Із неї викристалізувалася і наступна історія: про те, як у сучасне життя - повне всевстигання, активних життєвих позицій та іншого спорту - вмістити старосвітський блискіт шляхетних каменів, направду виправданий лише при шурхоті шовків у м'якому півсвітлі високих залів.

Приводи збиратися у високих залах вкрай обміліли, а жінки, для яких весь цей old school glamour - як друга шкіра, - нітрохи не перевелись. Про те, як таким жінкам носити традиційні прикраси у традиційні і нетрадиційні способи, уже усе написано до мене. Тут - про те, як іще можна носити камені абсолютно безкарно, не здаючись при тому безнадійно overdressed, у буденних, неурочистих умовах. Достатньо перенести самоцвіти туди, де їх ніхто не чекає.

+ а куди ж?Collapse )

Science on beauty

Несподівано для себе я відкрила той факт, що антропологи все ж не згідні з Кантом і насмілюються говорити про оцінку естетики, у цьому конкретному прикладі - естетики людського вигляду. І результати їх діяльності виявилися дуже цікавими: це ж усе можна використати як свою зброю!

Наприклад, вчені підтверджують: помада, яка підсилює червоний пігмент губ, таки робить нас красивішими (Lip colour affects perceived sex typicality and attractiveness of human faces, 2010).

А широкі, темні брови, якими повняться подіуми - чоловіча прерогатива. Прикрасять вони лише андрогінних жінок. Жіночність передають не підведені брови, а підведені очі. "Here, we demonstrate that the luminance contrast pattern of the eyes and eyebrows is consistently sexually dimorphic across a large sample of faces, with females possessing lower brow contrasts than males, and greater eye contrast than males." (Cosmetics alter biologically-based factors of beauty: evidence from facial contrast, 2015)

Також ці святі люди не полінувалися переконатись, що загалом макіяж, який підвищує природній рівень контрастності обличчя - на користь (A sex difference in facial contrast and its exaggeration by cosmetics, 2009; Neural activity associated with enhanced facial attractiveness by cosmetics use, 2014).

На цьому просте у цій легковажній темі закінчується. Неполіткоректна думка професора відділу антропології Віденського університету Karl Grammer на тему краси і її "вимірюваності": "People always say that beauty standards are generated, for instance, by fashion models. I do not think that is true. Models might have some influence, but only on a very small scale. Some argue that beauty is a myth — that “real beauty comes from inside”. This is completely untrue. Beauty provides reliable information about youth, fertility and health."

Вісім основ краси, за його версією: симетрія; молодість (не дитячість); близькість до середніх (розмірів, форм, відстаней); виражений статевий диморфізм; запах; манера рухів; стан шкіри і текстура волосся.

Далі знахідки поступово стають все складнішими, зачіпають все більше серйозних тем і часом доволі сумні.

"Women have an attentional bias to thin bodies, which appears to be automatic. Contrary to prediction, this bias was weaker in women with greater BMI and body dissatisfaction. This result offers no support for the view that selective attention to thin bodies is causally related to body dissatisfaction." (Body Dissatisfaction and Attentional Bias to Thin Bodies, 2010)

"The human obsession with beauty in modern Western societies is not much different from similar efforts in other societies, and the mere success of the industry is a reflection of the immense strength of the relevant psychological adaptations and mate preferences. If attractiveness has any relation to mate selection then we would expect two basic differences in the evaluation of traits in the opposite sex: first, traits which guarantee optimal reproduction, i.e. youth, should be valued, and second, these traits should be basically those which are sexually dimorphic. This should be the case because sexual dimorphism is a result of sex-specific adaptation of a body to the requirements of the evolutionary past, i.e. survival and reproduction.
Breast augmentation may lead to higher attractiveness for males, a larger number of possible choices of high status males, and finally possibly higher reproductive success. But as soon as this circle is started and success comes by surgery, its use will spread and trickle down to more and more surgery, until plastic people emerge. But there is also a down side to this game. When the media raise attractiveness standards by prototyping beauty, then unreal expectations to mate quality (beauty) will emerge. If the mean is more beautiful than reality, no mate selection can occur on realistic grounds leading to a high proportion of singles." (Darwinian aesthetics: sexual selection and the biology of beauty, 2012)

Треба чимось позитивним завершити цю нелегку справу. От, наукова спільнота схвалює: жінці личить бути щасливою. А взагалі, наукова спільнота могла би назвати роботу і "Are happy/fearful men more like women?".

"Two studies confirmed that expressions of happiness/fear bias gender discrimination toward the female, whereas anger expressions seem more closely linked to maleness. Thus, a person who shows a happy/fearful expression is perceived as more likely to be a woman, and women who show happy or fearful expressions are identified more quickly as women. In contrast, women who show anger expressions are identified more slowly as women, and a person who looks angry is more likely to be considered to be a man. These findings support the notion that anger, fear, and happiness share common signal features with sex markers." (Face gender and emotion expression: Are angry women more like men? 2009)

Cinema



Matrimonia All'italiana, 1964

“Today, I demand that a film express either the joy of making cinema or the agony of making cinema. I am not at all interested in anything in between; I am not interested in all those films that do not pulse.”
― François Truffaut, The Films in My Life

Я обожнюю мистецтво кіно, магію екрану, беззаперечно переконливу у своїй відвертій вигаданості, причаровуючу розум і почуття, реальнішу за реальність, пульсуючу життям і володіючу вбивчою силою.

Спершу вона була майже цілком недоступна мені, як кожній пострадянській дитині. Потім настала ера інтернету і десь зовсім банально трапилася згадка про Breakfast at Tiffany's. Ця стрічка (тут навіть не совісно так написати, бо це таки стрічка) завоювала моє серце без очевидних зусиль. Після першого приголомшливого враження я просто знайшла на вікіпедії список фільмів, відсортований за роками, і тут воно мене й настигло. Я стала втраченим глядачем для сучасних режисерів і почувалася дитиною, що побачила шматочок незвіданого, захоплюючого світу, який хотілося гарячково і негайно осягнути. Світ виявився таким же безкрайнім, як і чарівним, "негайно" стало роками, а нетерплячість (і неперебірливість) неофіта переросла в тонку, щемливу насолоду від неквапливого вибіркового вивчання скрині, повної скарбів.

Кіно - головний вихователь і творець моєї естетики. У свому ідеальному житті у паралельному всесвіті я причетна до кінематографу.

Як доказ, що мені траплялося дивитися і щось, зняте після 60-х, із задоволенням =) і щоб самій повертатися до улюбленого, залишу цей список. З часом сюди додаватимуться нові знахідки.

+ СписокCollapse )

The Magus



I feel the urge to sort out the feelings that overwhelm me after, for once, reading a book - however futile such an attempt is destined to prove. For a while it has deprived me of some meals and proper hydration, thrilled and intrigued, as if it was a days-long suspense masterpiece movie that absorbs both eyes and mind alike. Time and again, right on the brink of apparent understanding of the actual meaning, the motives and the reasons, there was a twist, and what seemed to build up into a logical and clear picture just a while ago became a first step of yet another ladder to yet another promise, to another explanation - for the new unexplainable that has just happened.

And yet, besides this outstanding entertaining quality, there's something else that made my mood and heart respond. It is the earnest aim to display the true nature of feelings. The very essence of love and fidelity. Shockingly fierce experiences of people barring practically any resemblance with whatsoever in my bringing up, background or mindset suddenly reflected my own utmost feelings, hopes and uncertainties. Encouraged to exploit and exercize the last bit of them, dive into pursuit of their meaning, until no fear, remorse or doubt cast shadow any longer.

And in the end of it I find myself, surprisingly, feeling same as Nicholas feels towards Maurice. Despite the eagerness to seize every hidden meaning, to unscrew and disassemble the meticulous creation, see all its parts, realize its design and possess its secret. Just as with the plot itself, the presence of the splendid fabrication is more important than being able to unleash the strings that control its magic. After the cascade of bewildering states, which the book imposed on me - I was, as one of John Fawles' devoted readers has nimbly stressed, "haunted, obsessed, confused, and horrified" - all that is left is mere gratitude. For being a spectator of the masterful godgame. For having all those thoughts aroused, assessed, confirmed.

Hat's off to the great magician.

+ The Magus quotesCollapse )

Spill the moonlight



Frozen Road To Nowhere, by Aaron J Groen, fineartamerica.com

Перед тим, як вирушити в подорож стежкою спогадів, головне: це нарис про те, як я відкрила для себе, яку грандіозну послугу моїй - і, підозрюю, кожній подібній (літній, підвищено-контрастній, такій поверніть-мене-у-п'ятдесяті, різко реагуючій на утилітарність, розгубленій в умовах диктату атлетизму) зовнішності роблять сяйво і палітра відтінків нічних квітів. Про це, беззаперечно, геніальне відкриття можна було б і не писати, якби не те, що в умовах обмежених засобів у боротьбі за "чистоту" образу зі всепроникаючим спортом воно може стати чиїмось незамінним знаряддям.

Коли я була маленькою, поезія розлитого в темряві місячного світла здавалася мені художнім абсолютом. Таємнича краса нічного світила інтригувала крізь усе дитинство: діафільмом про дівчинку, яка, посварившись із подушкою, мандрує темним садом; казками про цвітучу папороть опівночі на Купала; нічними прогулянками із батьками по засніжених селах, над якими рясними ґронами розсипалися сузір'я і майоріла комета. Найбільше незрілу свідомість бентежили два тексти у маминому збірнику диктантів. Перший розповідав про загадкову зірку з прегарним іменем, містичну і непередбачувану передвісницю якихось важливих земних подій. Другий описував квітку, що надвечір, коли інші поволі опускають пелюстки, стає духмяною і розкривається, щоб яскраво цвісти цілу ніч. Не знаю, чим мою уяву так лоскотала ідея вечірньої квітки, але уже сама назва - матіола - здавалася мені мелодично досконалою, і я часто уявляла, яким дивом має бути залитий сріблястими променями цвіт тої небаченої краси!.. Коли епоха google дозволила нарешті привідкрити завісу таїни щодо вигляду Matthióla, я зі здивуванням усвідомила, що гама її відтінків так і проситься бути втіленою в мому одязі. Розбавлений холодом жовтий, молочно-білий, пудровий рожевий, бузковий - від блідого до буйно-фіолетового, малиново-пурпуровий... Кожен із них викликає порив ніжності, бажання пошити з цієї розкоші сукню принцеси і більше ніколи нічого, крім неї, не одягати. От у Стефано і Доменіко такі самі пориви, помилуйтесь!

+ та сама матіола і більше про сяйвоCollapse )

Profile

labisqwee
labisqwee

Latest Month

March 2018
S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Powered by LiveJournal.com