?

Log in

No account? Create an account
Ви можете звернутись до мене з будь-яким питанням, дотичним до гардеробу: labisqwee@gmail.com

Я працюю із сезонною системою кольоротипів Сьюзан Кейджил (Suzanne Caygill).

Мої роботиCollapse )

Хтось

Хтось є в мені, і я питаю: – Хто ти?
– Не знаю, – каже. – Може, хто в роду.
Мене водив під руку Арістотель
в якомусь дуже дивному саду.

Згасало сонце у вечірніх лузах.
Десь в Римі правив Тит або Нерон.
А я тоді жила у Сіракузах,
писала вірші золотим пером.

Я скрізь своя, і я ніде не дома.
Душа летить у посвіті епох.
І де цей шлях почався, – невідомо.
І де урветься, знає тільки Бог.

Ліна Костенко

So Now?

the words have come and gone,
I sit ill.
the phone rings, the cats sleep.
Linda vacuums.
I am waiting to live,
waiting to die.
I wish I could ring in some bravery.
it's a lousy fix
but the tree outside doesn't know:
I watch it moving with the wind
in the late afternoon sun.
there's nothing to declare here,
just a waiting.
each faces it alone.
Oh, I was once young,
Oh, I was once unbelievably
young!

Charles Bukowski, from Transit magazine, 1994

List do Matki Boskiej

W pierwszych słowach donoszę nic się nie zmieniło
żółta pliszka się cieszy swoim czarnym dziobem
łosoś wraca do rzeki w której się urodził
mrówki się oblizują jak na nie przystało
sarna leczy się ślazem więc mniej pokasłuje
las tak rzeczywisty że zdaje się zjawą
pszczoła nie zna Szopena ale jest muzyką
śmierć jak zwykle niziutko układa na ziemi
świętym można tu zostać nawet na podwórku
rzucając kurom ziarno staroświecką modą
znów najpiękniejszy w Polsce jest lipiec nad wodą
a piękno jest najbliżej gdy czas się oddala
żadna ryba nie traci nawet jednej łuski
sroka z wąskim ogonem powtarza dowcipy
rzeczy mają własną po umarłych pamięć
więc pamięta mą matkę czajniczek rozbity
dla słowika w czerwcu każda noc za mała
ponieważ wierzy w miłość nie boi się ciała
śpiewa że serce całe a już nieśmiertelne
bocian dalej podnosi tylko lewą nogę

piszę list bo Cię przecież zobaczyć nie mogę
myślę jednak że chyba czasem Ciebie słyszę
bo skąd się nagle bierze ten szept kiedy zasnę

Jan Twardowski
14 років таборів і смерть в ув'язненні.

Мене вчили і я вчив, що не хлібом єдиним живе людина, що сенс життя у творенні добра людям, у піднесенні матеріального і культурного рівня народу, у пошуках істини, у боротьбі за справедливість, національну гордість та людську гідність, у громадянській відповідальності за все, що твориться за мого життя.

Роздуми про українську мову та культуру в Донецькій області. 1971
Думки про рідний донецький край. 1972
Не можу більше мовчати. Збірка статей і листів, 2009

+ уривкиCollapse )

Футболка для Мерилін



Emilio Pucci pink silk blouse with cap sleeves

Ця футболка з гардеробу жінки, чию шафу я знаю краще, ніж свою - Мерилін.

Творіння Pucci - ідеальна ілюстрація всього, що не так із найпопулярнішим вбранням для доброї половини з нас. Для тих, чиї виразно жіночна тілобудова, тендітна спина, ніжні, плавні риси обличчя погано вживаються з прямолінійним спортивним фасоном (для S-типу за теорією, яку я полум'яно підтримую).

Для такої комплекції класична футболка - це слово з десятьма помилками відразу. У першій-ліпшій футболці знайдеться + калейдоскоп недоліківCollapse )

Sicilia. Відкриття


Жодну землю я не мріяла відкрити для себе так полум'яно.

Sicilia... Таємнича, вируюча, самобутня і самодостатня. Кожне слово, сказане про неї усіма великими — чиста правда. Концентрат Італії, суперлатив Італії, серце Італії! Солодкий мед, гіркі лимони, кожен смак і звук — саме те, якою я її уявляла. Святкування найдрібніших радощів життя, зведене в культ фантастичної краси, — пліч-о-пліч із такою навіженою ризикованістю, що те життя може обірватися за уламок миті. І між ними — тонесенька ниточка шаленої удачі або помочі всіх святих. То й не дивно, що святі тут так близько людей і так ревно шановані. І цим, і органічним презирством до писаного закону, і хаосом на дорогах кожному нашому братові Сицилія нагадує до болю знайомі рідні терени і звичаї... Але вона складніша, інша, глибша. Місце зародження, міфічна колиска, одвічне перехрестя.

Майже завжди перед поїздкою треба підглянути чужу мапу і довідатись, що-де-куди. Тут — місця, які хочеться побачити, наввипередки виринають у пам'яті самі. Тут створені 99% усіх обожнюваних мною фільмів. Sedotta e Abbandonata, Il Gattopardo, L'Avventura, Malena... Тут Ferdinando Scianna зріс і зняв свої альбоми для Dolce Gabbana. Коли я натрапила на них вперше, то прикипіла серцем до кожного каменя, кожної церковної оздоби, кожної сходинки. Тут я почуваюся так, ніби то все рідне і моє. Тут я відчуваю свободу і щастя просто бути. Тут так запаморочливо, приголомшливо, до сліз красиво!..

Схили, від небокраю до небокраю переможені кольором пшениці, перемежані тонкими кипарисами. Царство сонячного пшеничного: ніде я не зустрічала його в такій повноті і розкоші! Знемагаючі від спеки поля і так само знемагаюче тіло, прихисток і бажану прохолоду якому дає лиш льон. Хрусткий, вразливий льон згашеного, ніжного лимонного тону, що зливається зі світлотінями на таких самих, ніжно-лимонних стінах, ніби створений для гри в хованки у цих камінних лабіринтах, повних ступеней, перил, несподіваних спіралей сходів і неочікуваних пейзажів.

Cattedrale di Sant'Agata в Катанії — єдиний храм, від самої з'яви якого мої очі наповнились сльозами... А місцевий рибний ринок — начисто сценка зі старого фільму: засмаглі рибалки горланять пісні-закликання, до ніг добирається вогкість моря, стікаючого з вранішнього вилову, риба-меч дивиться навколо круглим синім оком, bella ragazza bianca, calamari!

Ночі, повні руху і гарячої, бурхливої суєти, повні і справжнього вогню: палають гори. Серце лише щемно спостерігає, як червоне жерло безупинно поїдає дорогоцінну синю лінію хребта, і не може відірватися від бездіяльного, безпомічного споглядання лиха.

І рожеві, тихі світанки, такі неймовірні після голосних розмов, музики, вечірніх сімейних перекриків і оглушливих цвіркунів, що не стихають ні на мить аж у глибоку-глибоку ніч... Ранки раптові у своїй німоті — ніби хтось вимкнув усіх другорядних акторів, щоб на тлі їх дзвінкого мовчання ще величнішою здалась головна героїня: природа. Щоб людина, ледь розкривши очі новому дню, вклякла, ошоломлена її неозорою, незнищенною красою, магічніми переливами блакитей — від миготіння моря аж до білявого подиху Етни, що куриться собі просто в небо, як димок над чиєюсь жвавою кухнею.

Щойно зірвані з дерева фіги — найкращий сніданок. Принесені сусідами просто так, до води, спробуйте, такі смачні! А ось ще вино, і сир до вина, і салямі до сиру, а може, хочете ще хліба? Хочете?

Синя "дорога" на Favignana під акомпанементи дитячих вигуків, заспокоюваних глибоким басом, ніби вирваним із надр громовим голосом морської відьми — "Giuseppe!..". Острів звіданий на роверах: колесо поглинуло край сукенки, купленої колись давно в Болоньї на вуличному ринку, і завершило її маленьке символічне коло життя. Несподівана гроза і тепла злива, яку перечікували у малій халабуді, як у дитинстві. Пшеничний скельний берег, на брилі якого між рушниками, залишеними парою чоловіків, лежить їх пляжне чтиво: Іліада. Міріада синіх відтінків у Bue Marino, кожен — найсиніший з усіх можливих. І безкінечні другі, треті, десяті плани яскравих фігурок, які губляться у м'якому фокусі і зливаються з морем...

Найсолодші солодощі... Немає опису для них, немає порівнянь, ніде інде не могло виникнути словосполучення dolce vita і ніде інде воно не втілене настільки дослівно! Такого розмаїття і веселості у ласощах, такого чистого уособлення всіх життєвих принципів уже в одному сніданку — годі десь знайти. Тут символи зчитуються мимоволі. Фісташковий зелений — найчистіша радість існування, якою ніяк не можна не наповнитись щоранку.

Cioccolato modicano — o niente! Присягаюся собі не їсти іншого шоколаду: після цього усе не те. Крихкий, зернистий, нічим не схожий на звичну маслянисту масу: він розсипається під зубами на тисячі часточок, перетворюючись у те, чим шоколад насправді й є: повне смаку какао, солодкий-солодкий цукор. Його запах долинає не тоді, коли кавалок торкається губ, а ще як здалека підходити до столу — інтенсивний і субтельний аромат, як у зів'ялих троянд. Рецепт, принесений століття тому іспанцями, поцуплений в ацтеків... І збережений, продовжений саме тут.

Згадки про Сицилію обов'язково мали хоча б частково перетворитися в chiaroscuro. У деяких знімках зі зникненням барв народжується щось набагато важливіше за колір. У них раптом оголюється вся її душа. Вона мене полонила.

+ фото-фото-фото!Collapse )

Real gem



Fashion photo by Seeberger Bros., 1950s

Розкопана раніше тема ненав'язливого сяйва і його благодатного впливу на гардероб плавно і так само ненав'язливо стала простягатися на інші сфери, зачіпати сусідні концепції і генерувати нові висновки. Із неї викристалізувалася і наступна історія: про те, як у сучасне життя - повне всевстигання, активних життєвих позицій та іншого спорту - вмістити старосвітський блискіт шляхетних каменів, направду виправданий лише при шурхоті шовків у м'якому півсвітлі високих залів.

Приводи збиратися у високих залах вкрай обміліли, а жінки, для яких весь цей old school glamour - як друга шкіра, - нітрохи не перевелись. Про те, як таким жінкам носити традиційні прикраси у традиційні і нетрадиційні способи, уже усе написано до мене. Тут - про те, як іще можна носити камені абсолютно безкарно, не здаючись при тому безнадійно overdressed, у буденних, неурочистих умовах. Достатньо перенести самоцвіти туди, де їх ніхто не чекає.

+ а куди ж?Collapse )

Science on beauty

Несподівано для себе я відкрила той факт, що антропологи все ж не згідні з Кантом і насмілюються говорити про оцінку естетики, у цьому конкретному прикладі - естетики людського вигляду. І результати їх діяльності виявилися дуже цікавими: це ж усе можна використати як свою зброю!

Наприклад, вчені підтверджують: помада, яка підсилює червоний пігмент губ, таки робить нас красивішими (Lip colour affects perceived sex typicality and attractiveness of human faces, 2010).

А широкі, темні брови, якими повняться подіуми - чоловіча прерогатива. Прикрасять вони лише андрогінних жінок. Жіночність передають не підведені брови, а підведені очі. "Here, we demonstrate that the luminance contrast pattern of the eyes and eyebrows is consistently sexually dimorphic across a large sample of faces, with females possessing lower brow contrasts than males, and greater eye contrast than males." (Cosmetics alter biologically-based factors of beauty: evidence from facial contrast, 2015)

Також ці святі люди не полінувалися переконатись, що загалом макіяж, який підвищує природній рівень контрастності обличчя - на користь (A sex difference in facial contrast and its exaggeration by cosmetics, 2009; Neural activity associated with enhanced facial attractiveness by cosmetics use, 2014).

На цьому просте у цій легковажній темі закінчується. Неполіткоректна думка професора відділу антропології Віденського університету Karl Grammer на тему краси і її "вимірюваності": "People always say that beauty standards are generated, for instance, by fashion models. I do not think that is true. Models might have some influence, but only on a very small scale. Some argue that beauty is a myth — that “real beauty comes from inside”. This is completely untrue. Beauty provides reliable information about youth, fertility and health."

Вісім основ краси, за його версією: симетрія; молодість (не дитячість); близькість до середніх (розмірів, форм, відстаней); виражений статевий диморфізм; запах; манера рухів; стан шкіри і текстура волосся.

Далі знахідки поступово стають все складнішими, зачіпають все більше серйозних тем і часом доволі сумні.

"Women have an attentional bias to thin bodies, which appears to be automatic. Contrary to prediction, this bias was weaker in women with greater BMI and body dissatisfaction. This result offers no support for the view that selective attention to thin bodies is causally related to body dissatisfaction." (Body Dissatisfaction and Attentional Bias to Thin Bodies, 2010)

"The human obsession with beauty in modern Western societies is not much different from similar efforts in other societies, and the mere success of the industry is a reflection of the immense strength of the relevant psychological adaptations and mate preferences. If attractiveness has any relation to mate selection then we would expect two basic differences in the evaluation of traits in the opposite sex: first, traits which guarantee optimal reproduction, i.e. youth, should be valued, and second, these traits should be basically those which are sexually dimorphic. This should be the case because sexual dimorphism is a result of sex-specific adaptation of a body to the requirements of the evolutionary past, i.e. survival and reproduction.
Breast augmentation may lead to higher attractiveness for males, a larger number of possible choices of high status males, and finally possibly higher reproductive success. But as soon as this circle is started and success comes by surgery, its use will spread and trickle down to more and more surgery, until plastic people emerge. But there is also a down side to this game. When the media raise attractiveness standards by prototyping beauty, then unreal expectations to mate quality (beauty) will emerge. If the mean is more beautiful than reality, no mate selection can occur on realistic grounds leading to a high proportion of singles." (Darwinian aesthetics: sexual selection and the biology of beauty, 2012)

Треба чимось позитивним завершити цю нелегку справу. От, наукова спільнота схвалює: жінці личить бути щасливою. А взагалі, наукова спільнота могла би назвати роботу і "Are happy/fearful men more like women?".

"Two studies confirmed that expressions of happiness/fear bias gender discrimination toward the female, whereas anger expressions seem more closely linked to maleness. Thus, a person who shows a happy/fearful expression is perceived as more likely to be a woman, and women who show happy or fearful expressions are identified more quickly as women. In contrast, women who show anger expressions are identified more slowly as women, and a person who looks angry is more likely to be considered to be a man. These findings support the notion that anger, fear, and happiness share common signal features with sex markers." (Face gender and emotion expression: Are angry women more like men? 2009)

Cinema



Matrimonia All'italiana, 1964

“Today, I demand that a film express either the joy of making cinema or the agony of making cinema. I am not at all interested in anything in between; I am not interested in all those films that do not pulse.”
― François Truffaut, The Films in My Life

Я обожнюю мистецтво кіно, магію екрану, беззаперечно переконливу у своїй відвертій вигаданості, причаровуючу розум і почуття, реальнішу за реальність, пульсуючу життям і володіючу вбивчою силою.

Спершу вона була майже цілком недоступна мені, як кожній пострадянській дитині. Потім настала ера інтернету і десь зовсім банально трапилася згадка про Breakfast at Tiffany's. Ця стрічка (тут навіть не совісно так написати, бо це таки стрічка) завоювала моє серце без очевидних зусиль. Після першого приголомшливого враження я просто знайшла на вікіпедії список фільмів, відсортований за роками, і тут воно мене й настигло. Я стала втраченим глядачем для сучасних режисерів і почувалася дитиною, що побачила шматочок незвіданого, захоплюючого світу, який хотілося гарячково і негайно осягнути. Світ виявився таким же безкрайнім, як і чарівним, "негайно" стало роками, а нетерплячість (і неперебірливість) неофіта переросла в тонку, щемливу насолоду від неквапливого вибіркового вивчання скрині, повної скарбів.

Кіно - головний вихователь і творець моєї естетики. У свому ідеальному житті у паралельному всесвіті я причетна до кінематографу.

Як доказ, що мені траплялося дивитися і щось, зняте після 60-х, із задоволенням =) і щоб самій повертатися до улюбленого, залишу цей список. З часом сюди додаватимуться нові знахідки.

+ СписокCollapse )

Profile

labisqwee
labisqwee

Latest Month

March 2018
S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Powered by LiveJournal.com