?

Log in

Ви можете звернутись до мене з будь-яким питанням, дотичним до гардеробу: labisqwee@gmail.com

Приклади моїх попередніх робіт:


file-page1.jpg file-page3.jpg

[ENG] Whenever you find yourself struggling to adjust the wardrobe to your personality, lifestyle challenges or professional environment, seek no more. Here I am to help you.

With perceptive eyes, trained by abundant aesthetic experiences and hardcore color theory, helped by solid knowledge of fashion history, I inspect your closet and not only do I carefully fix it, but also equip you with valuable hints that will assist you in maintaining the impeccable style for decades to come.

As it is sunk with passion for "saving the world with beauty", the analysis I provide to you is deeply rooted in your personal traits, life choices and circumstances, thus helping you to learn new facets of your uniqueness, the intricate ways they influence your visual image, and clues to perfect harmony between your looks and your inner world.

You can count on my assistance in fluent English.

I am looking forward to get on this exciting journey with you! You can reach me via labisqwee@gmail.com

[POL] Lepiej po Polsku? Nie ma problemu, pomogę Ci z odnaleźieniem siebie we własnej garderobie. Napisz mi: labisqwee@gmail.com

Science on beauty

Несподівано для себе я відкрила той факт, що антропологи все ж не згідні з Кантом і насмілюються говорити про оцінку естетики, у цьому конкретному прикладі - естетики людського вигляду. І результати їх діяльності виявилися дуже цікавими: це ж усе можна використати як свою зброю!

Наприклад, вчені підтверджують: помада, яка підсилює червоний пігмент губ, таки робить нас красивішими (Lip colour affects perceived sex typicality and attractiveness of human faces, 2010).

А широкі, темні брови, якими повняться подіуми - чоловіча прерогатива. Прикрасять вони лише андрогінних жінок. Жіночність передають не підведені брови, а підведені очі. "Here, we demonstrate that the luminance contrast pattern of the eyes and eyebrows is consistently sexually dimorphic across a large sample of faces, with females possessing lower brow contrasts than males, and greater eye contrast than males." (Cosmetics alter biologically-based factors of beauty: evidence from facial contrast, 2015)

Також ці святі люди не полінувалися переконатись, що загалом макіяж, який підвищує природній рівень контрастності обличчя - на користь (A sex difference in facial contrast and its exaggeration by cosmetics, 2009; Neural activity associated with enhanced facial attractiveness by cosmetics use, 2014).

На цьому просте у цій легковажній темі закінчується. Неполіткоректна думка професора відділу антропології Віденського університету Karl Grammer на тему краси і її "вимірюваності": "People always say that beauty standards are generated, for instance, by fashion models. I do not think that is true. Models might have some influence, but only on a very small scale. Some argue that beauty is a myth — that “real beauty comes from inside”. This is completely untrue. Beauty provides reliable information about youth, fertility and health."

Вісім основ краси, за його версією: симетрія; молодість (не дитячість); близькість до середніх (розмірів, форм, відстаней); виражений статевий диморфізм; запах; манера рухів; стан шкіри і текстура волосся.

Далі знахідки поступово стають все складнішими, зачіпають все більше серйозних тем і часом доволі сумні.

"Women have an attentional bias to thin bodies, which appears to be automatic. Contrary to prediction, this bias was weaker in women with greater BMI and body dissatisfaction. This result offers no support for the view that selective attention to thin bodies is causally related to body dissatisfaction." (Body Dissatisfaction and Attentional Bias to Thin Bodies, 2010)

"The human obsession with beauty in modern Western societies is not much different from similar efforts in other societies, and the mere success of the industry is a reflection of the immense strength of the relevant psychological adaptations and mate preferences. If attractiveness has any relation to mate selection then we would expect two basic differences in the evaluation of traits in the opposite sex: first, traits which guarantee optimal reproduction, i.e. youth, should be valued, and second, these traits should be basically those which are sexually dimorphic. This should be the case because sexual dimorphism is a result of sex-specific adaptation of a body to the requirements of the evolutionary past, i.e. survival and reproduction.
Breast augmentation may lead to higher attractiveness for males, a larger number of possible choices of high status males, and finally possibly higher reproductive success. But as soon as this circle is started and success comes by surgery, its use will spread and trickle down to more and more surgery, until plastic people emerge. But there is also a down side to this game. When the media raise attractiveness standards by prototyping beauty, then unreal expectations to mate quality (beauty) will emerge. If the mean is more beautiful than reality, no mate selection can occur on realistic grounds leading to a high proportion of singles." (Darwinian aesthetics: sexual selection and the biology of beauty, 2012)

Треба чимось позитивним завершити цю нелегку справу. От, наукова спільнота схвалює: жінці личить бути щасливою. А взагалі, наукова спільнота могла би назвати роботу і "Are happy/fearful men more like women?".

"Two studies confirmed that expressions of happiness/fear bias gender discrimination toward the female, whereas anger expressions seem more closely linked to maleness. Thus, a person who shows a happy/fearful expression is perceived as more likely to be a woman, and women who show happy or fearful expressions are identified more quickly as women. In contrast, women who show anger expressions are identified more slowly as women, and a person who looks angry is more likely to be considered to be a man. These findings support the notion that anger, fear, and happiness share common signal features with sex markers." (Face gender and emotion expression: Are angry women more like men? 2009)

Cinema



Matrimonia All'italiana, 1964

“Today, I demand that a film express either the joy of making cinema or the agony of making cinema. I am not at all interested in anything in between; I am not interested in all those films that do not pulse.”
― François Truffaut, The Films in My Life

Я обожнюю мистецтво кіно, магію екрану, беззаперечно переконливу у своїй відвертій вигаданості, причаровуючу розум і почуття, реальнішу за реальність, пульсуючу життям і володіючу вбивчою силою.

Спершу вона була майже цілком недоступна мені, як кожній пострадянській дитині. Потім настала ера інтернету і десь зовсім банально трапилася згадка про Breakfast at Tiffany's. Ця стрічка (тут навіть не совісно так написати, бо це таки стрічка) завоювала моє серце без очевидних зусиль. Після першого приголомшливого враження я просто знайшла на вікіпедії список фільмів, відсортований за роками, і тут воно мене й настигло. Я стала втраченим глядачем для сучасних режисерів і почувалася дитиною, що побачила шматочок незвіданого, захоплюючого світу, який хотілося гарячково і негайно осягнути. Світ виявився таким же безкрайнім, як і чарівним, "негайно" стало роками, а нетерплячість (і неперебірливість) неофіта переросла в тонку, щемливу насолоду від неквапливого вибіркового вивчання скрині, повної скарбів.

Кіно - головний вихователь і творець моєї естетики. У свому ідеальному житті у паралельному всесвіті я причетна до кінематографу.

Як доказ, що мені траплялося дивитися і щось, зняте після 60-х, із задоволенням =) і щоб самій повертатися до улюбленого, залишу цей список. З часом сюди додаватимуться нові знахідки.

+ СписокCollapse )

The Magus



I feel the urge to sort out the feelings that overwhelm me after, for once, reading a book - however futile such an attempt is destined to prove. For a while it has deprived me of some meals and proper hydration, thrilled and intrigued, as if it was a days-long suspense masterpiece movie that absorbs both eyes and mind alike. Time and again, right on the brink of apparent understanding of the actual meaning, the motives and the reasons, there was a twist, and what seemed to build up into a logical and clear picture just a while ago became a first step of yet another ladder to yet another promise, to another explanation - for the new unexplainable that has just happened.

And yet, besides this outstanding entertaining quality, there's something else that made my mood and heart respond. It is the earnest aim to display the true nature of feelings. The very essence of love and fidelity. Shockingly fierce experiences of people barring practically any resemblance with whatsoever in my bringing up, background or mindset suddenly reflected my own utmost feelings, hopes and uncertainties. Encouraged to exploit and exercize the last bit of them, dive into pursuit of their meaning, until no fear, remorse or doubt cast shadow any longer.

And in the end of it I find myself, surprisingly, feeling same as Nicholas feels towards Maurice. Despite the eagerness to seize every hidden meaning, to unscrew and disassemble the meticulous creation, see all its parts, realize its design and possess its secret. Just as with the plot itself, the presence of the splendid fabrication is more important than being able to unleash the strings that control its magic. After the cascade of bewildering states, which the book imposed on me - I was, as one of John Fawles' devoted readers has nimbly stressed, "haunted, obsessed, confused, and horrified" - all that is left is mere gratitude. For being a spectator of the masterful godgame. For having all those thoughts aroused, assessed, confirmed.

Hat's off to the great magician.

+ The Magus quotesCollapse )

Spill the moonlight



Frozen Road To Nowhere, by Aaron J Groen, fineartamerica.com

Перед тим, як вирушити в подорож стежкою спогадів, головне: це нарис про те, як я відкрила для себе, яку грандіозну послугу моїй - і, підозрюю, кожній подібній (літній, підвищено-контрастній, такій поверніть-мене-у-п'ятдесяті, різко реагуючій на утилітарність, розгубленій в умовах диктату атлетизму) зовнішності роблять сяйво і палітра відтінків нічних квітів. Про це, беззаперечно, геніальне відкриття можна було б і не писати, якби не те, що в умовах обмежених засобів у боротьбі за "чистоту" образу зі всепроникаючим спортом воно може стати чиїмось незамінним знаряддям.

Коли я була маленькою, поезія розлитого в темряві місячного світла здавалася мені художнім абсолютом. Таємнича краса нічного світила інтригувала крізь усе дитинство: діафільмом про дівчинку, яка, посварившись із подушкою, мандрує темним садом; казками про цвітучу папороть опівночі на Купала; нічними прогулянками із батьками по засніжених селах, над якими рясними ґронами розсипалися сузір'я і майоріла комета. Найбільше незрілу свідомість бентежили два тексти у маминому збірнику диктантів. Перший розповідав про загадкову зірку з прегарним іменем, містичну і непередбачувану передвісницю якихось важливих земних подій. Другий описував квітку, що надвечір, коли інші поволі опускають пелюстки, стає духмяною і розкривається, щоб яскраво цвісти цілу ніч. Не знаю, чим мою уяву так лоскотала ідея вечірньої квітки, але уже сама назва - матіола - здавалася мені мелодично досконалою, і я часто уявляла, яким дивом має бути залитий сріблястими променями цвіт тої небаченої краси!.. Коли епоха google дозволила нарешті привідкрити завісу таїни щодо вигляду Matthióla, я зі здивуванням усвідомила, що гама її відтінків так і проситься бути втіленою в мому одязі. Розбавлений холодом жовтий, молочно-білий, пудровий рожевий, бузковий - від блідого до буйно-фіолетового, малиново-пурпуровий... Кожен із них викликає порив ніжності, бажання пошити з цієї розкоші сукню принцеси і більше ніколи нічого, крім неї, не одягати. От у Стефано і Доменіко такі самі пориви, помилуйтесь!

+ та сама матіола і більше про сяйвоCollapse )

Hallstatt



Альпійські озера вичакловують десь у самому нутрі відчуття невимовного затишку. Всеосяжного, величного, як широке спокійне плесо. Чари ці ти бачиш у кожних очах, які зустрічаєш, їхня дія променить навколо і не потребує слів. Погляд, хоч і не заглиблений у розгадування таємниць сусідських настроїв, ані на мить не спочиває: йому настільки незвична ця насиченість кольорів, журнальна досконалість пейзажів, ця соковито-яскрава палітра! Очі, пристосовані до неконтрастних краєвидів, ніяк не намилуються п'янким, барвистим калейдоскопом... Від нескінченного подиву з'являється враження, що ти у казці.


Разом із тобою казку ділять густі потоки таких же захоплених, але це пусте. Краса тут понад гамором, понад натовпами, понад будь-яким звуком і рухом. Її хочеться ловити усіма чуттями, запам'ятовувати і забирати у власну скарбницю спогадів маленькими, великими, невпинними ковтками. Дивовижно гарний світанок змінює дивовижно гарний день, а тоді накривають дивовижно гарні сутінки, і, коли мереживо зірок розцвітає над горами, краса нічного озера все ще застає тебе зненацька. Пусте, що ніч доведеться провести при струмку і на задньому сидінні — потоки таких же захоплених дійсно густі!


А вранці, уже починаючи зворотній відлік, заплигуєш у човен і, нестямившись, перетворюєшся й сам у китайського туриста: краєвид здається безцінною фотографією, кращою з кожним помахом весла, і єдине, що вгамовує тривогу від усе ближчого від'їзду — обіцянка повернутися.

+ фотоCollapse )


Simone D’Aillencourt, Harper’s Bazaar 1963

Із приходом весни італійці виконують ритуал cambio di stagione: темний зимовий гардероб змінюється літнім - яскравим і легким. У східній Європі навесні теж відбувається перевтілення, правда, дещо інше: одного сонячного дня на вулицях з’являються перші дівчата у сукнях.

Італійці, звісно, щасливчики! Їхні зими м’які, мало не безсніжні, толерантні до голих щиколоток. Cambio di stagione – скоріше кольоротерапія, традиція ментального налаштування на новий сезон; у нас же весна – привід, образно кажучи, не замінити чорне плаття на світле, а нарешті дістати плаття з шафи.

Ідея сукні рідко виникає у мешканок регіону вологого континентального клімату взимку. Воно і ясно: легковажність у виборі одягу погрожує серйозними наслідками для здоров’я. Щоб уникнути їх, ми закутуємося у численні теплі одежі, які не вкривають лише стратегічно важливий клаптик обличчя. Не дивно, що важкі зимові обладунки отримують левову частку уваги очей спостерігача. Це завідомо нерівний бій на арені стилю, де привабливість криється в дуалізмі грубого, об’ємного вбрання і магнетичного, обіцяючого поклику затаєної наготи. Образ може її відверто експлуатувати, субтельно вибудовуватися навколо, вигадливо її обігрувати, ледь пошепки на неї натякати – як завгодно, нагота тут ключова. Схована за сімома вуалями, вона полонить і бентежить. Схована під сімома шубами, вона не лишає й згадки. Вміння передати її шарм тонкими алюзіями вимагає особливого чуття або таланту. Здавалося б, контраст білосніжного тла, вкритих памороззю дерев і одягу, який би був достойною відповіддю стихії, становить цікаву стилістичну задачу. На ділі ж цей гротескний виклик не надихає ні fashion-редакторів, ні дизайнерів, ані навіть (чи, радше, тим більше) блогерів. Модні авторитети не генерують ідей, як протистояти брутальному холоду in great style. У сухому залишку, приклади зимового одягу нам доводиться черпати з оточення. А там, під розмаїттям дублянок, пальт, курток і хутра, очам являється сучасна уніформа: светер+джинси, у таких приголомшливих кількостях, що здається – вона безконкурентна.

Тому, коли потреба тепла займає всю нижню сходинку сарторіальної „піраміди Маслоу”, варіант сукні, підсвідомо класифікованої нами як вбрання декоративне (на противагу до зручного і теплого), відсутньої у навколишньому середовищі, банально не спадає на думку.

Водночас, пережити неґлянцеву, справжню зиму у платті якраз тепліше і комфортніше. Якщо це вас дивує, ризикну припустити, що ви або не встигли в цьому переконатися, або не знали, як це робити правильно. Під завісу чергової зими, проведеної „у спідниці”, мені захотілося зібрати власні і набуті спостереження (пристрасть систематизувати непотрібне давно за мною водиться). Як адепт і адвокат ідеї щоденної сукні, не претендуючи на вичерпність, ділюся ними далі.

Секрет #1: термобілизна
Секрет #2: зустріч подолу з чоботами і захищені коліна
Секрет #3: зимові тканини
Секрет #4: зігріваємо шию
Секрет #5: рукави без ефекту „капусти”


+ ілюстровано і велемовноCollapse )

Напитись голосу твого

Напитись голосу твого,
Того закоханого струму,
Тієї радості і суму,
Чаклунства дивного того.
Завмерти, слухати, не дихать,
Зненацька думку перервать.
Тієї паузі безвихідь
Красивим жартом рятувать.
Слова натягувать, як луки,
Щоб вчасно збити на льоту
Нерозшифрованої муки
Невідворотну німоту.
Триматись вільно й незалежно,
Перемовчати: хто кого.
І так беззахисно й безмежно
Чекати голосу твого!

Ліна Костенко

Іздрик

коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною
хай навіть слова ці нічого не змінять

і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити

я одне лиш знаю і одне засвоїв
і прошу тебе тихо незграбно несміло:
говори зі мною
говори зі мною
і нехай твоє слово станеться тілом

***

ну бо вже як любов то любов без нічого
без честі без встиду без страху без дна
і навіть без бога хоч сходить від нього
і навіть без власного звичного «я»

Юрій Іздрик

Profile

labisqwee
labisqwee

Latest Month

March 2017
S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Powered by LiveJournal.com